Дехастха-девата-чакра-стотра

Переклад на українську Андрія Сафронова:

1. Не є я землею, водою чи жаром,

Не є я повітрям, що їх обіймає,

Не є я і простір, що небо тримає,

Не є я чуттями чи то сумішшю вражень,

Все це не постійне, все це не відвічне.

Я благо та милість, що в серці сідає,

В глибокому сні сам-себе доглядаю.

Я Шіва безмежний, що зовсім без краю.

2. Мені не потрібно ні каст, ні законів,

Не треба аскези чи довгих молитов,

Ні практик йогічних, ні роздумів тяжких,

Бо «Я» у «моєму» я вже помічаю.

Я Шіва безмежний, що зовсім без краю.

3. Ні батько, ні мати цього не розкажуть,

Ні Веди, ні жертви до цього не наблизять,

Тому що все марення тільки навколо,

Та Я, що є Шіва у цій порожнечі.

4. Не мудрі для мене ні санкх’я, ні джайни,

Прихильники Шіви та інші віряни.

Бо я вже відчув, що у серці я чистий,

А Шіва в мені й не мав цих обмежень

5. Не треба шукати ні зверху ні знизу,

На заході, сході, ні в іншій частині,

Бо Шіва що Я є відразу у всьому

Не має частин та з природою єдний.

6. І він є не білим, не чорним, не красним,

І він не малий, не великий, не рясний,

Бо він лише світло, та світла джерело.

А Я лише Він, чи того світла відсвіт.


7. Нема ні мене, ні тебе, ні Всесвіту.

Ні учнів, ні вчень, ні наставників сивих.

Якщо зрозумів, що Я — Шіва безмежний,

Поринув в Себе, що за гранню уяви.

8. Немає ні сну, ні пробудження й дрьоми,

Немає матерії, сяйва та мислі.

Бо Шіва за межами трьох почиває,

Той Шіва що зараз в душі визнаваю.


9. Пронизує все він та благом осяє,

Ні в кому другому не має опори,

Весь всесвіт без нього є щось незначуще,

А Я є той Шіва, що зовсім без краю.


10. Бо Він не один та немає другого,

Він сам та не сам, в пустоті та не в неї,

немає двоїстості тут ніякої,

Бо слово ніяке у мові людської.

Навіщо ж кажу я про те що співали

У Ведах святих, що в устах давніх ріши?