9 квітня 2024 року. Тетяна Приходько
Почну саме зі звʼязку між мовами, тому що теренами інтернету все ще гуляє хибне уявлення про походження санскриту від української, або української від санскриту (що також не вірне). Це уявлення мало змогу поширитися, завдяки тому, що народилося воно від гіпотез декількох людей, що знали санскрит. Коли гіпотези про походження санскриту робить той, хто розмовляє санскритом це здається переконливим. Знання санскриту дає стільки ж прав робити гіпотези щодо походження мов, скільки прав дає знання анатомії в діагностуванні захворювань нирок. Гіпотези про походження мов мають робити ті, хто має експертизу з порівняльноъ лінгвістиці. Експерти в будь-яких галузях залишаються дилетантами на чужому полі знань. На сьогодні експерти у порівняльній лінгвістиці вказують, що санскрит й українська пішли від однієї й теж самої мови (прото-індо-європейської), але санскрит сформувався значно раніше за українську (про що свідчать літературні памʼятки).
Перший крок у вивченні санскриту — відмова від ідеї, що санскрит можна вивчити без вчителя та методики. Далі на учня чекають деякі перешкоди. Перша перешкода при вивченні санскриту — це очікування, що вчитель вкладе знання у голову учня. Це неможливо.
“Жоден вчитель не у змозі «пересадити» свої знання чи слова учню. Тому, самоосвіта учня є обовʼязковою в процесі пізнання” Тантра-лока (4.101) Абгінаваґупта. Х ст.
Як впізнати, що ця перешкода знайшла нас? По відсутності самостійної роботи поза уроками. З впевненості, що за навчання відповідає вчитель, вкорінюється думка, що достатньо уроків з вчителем. Також, на уроці все зрозуміліше та легше, ніж наодинці з зошитом. Тому найважливіша частина навчання здійснюється саме на одинці — укорінення мови у власну свідомість. На жаль найважливіше постає найважчим.
Друга перешкода — це страх ставити питання. Я бачила різні причини не ставити питання вчителю — соромʼязливість забрати час групи, соромʼязливість писати вчителю, страх показати своє незнання іншим у групі (найрозповсюдженіше).
Чому це заважає? Нерозуміння якогось простого питання утримує частину уваги, та ми не можемо прийняти новий вантаж, поки наша увага тримає невирішені раніше питання. Звісно, будь-які питання треба спробувати вирішити самостійно, але якщо це неможливо — питати вчителя.
Бо саме питання, сумнів — то ґрунт для набуття нових знань (знов згідно Абгінаваґупті):
“Не є вмістилищем для настанов той, у кому немає ні найменшої частинки знання (невіглас). Також і той не є вмістилищем для настанов, у кому викорінено все невігластво. Тільки лише сумнів щодо сенсу, який дається в настанові, здатен прийняти істину.“ Ґітартха-санграха.
Третя перешкода — схильність до одного підручнику, тобто не цікавість до різних джерел. З цього приводу, бажаю вам devirsity — різноманітності підручників та пояснень.
Моя методика викладання народилася від бажання зробити санскрит зрозумілим, а його вивчення — комфортним. До цього фундаменту я додала колони ефективності та ідеї моїх вчителів, стінами та перекриттям стали зошити з вправами для учнів, що було створино моїми руками.
Коли я проходила навчання з моїми вчителями та самостійно, я почала рефлексувати різні методики та згодом сформувала послідовність тем та вправ, за якою розуміння та запам’ятовування йде найскоріше. За нею я й викладаю зараз. Ефективність методики продовжує цікавити мене, тож не скінчаться зміни у вправах та їх послідовності. Але все ж поступово база методики твердішає, все більше залишається без змін. Так, перед початком занять з новою групою у 2023 році, я внесла лише одну зміну у перший зошит — зробила переклад українською.
В основі моєї методики — власне не моя ідея. В мене замало досвіду, щоб утворити ту ідею, що лягла в основу методики. Мій вчитель Вагіш Шастрі був довго ректором інституту санскриту в Варанасі та крізь нього пройшло дуже багато англомовних учнів. Десь 50 років тому він помітив, що традиційна методика, за якою вивчали санскрит останні 100 років, дуже важка для іноземців та не відповідає технічним можливостям сучасності. Тоді він розробив для викладання своїм студентам нову методику, що складалася у поступовому вивченні граматика на памʼять від основ крізь опанування кожної окремої теми повністю. Спочатку — алфавіт, прискіпливо споглядання його під різними кутами та спроба вивчити на памʼять. Після — рухаємося до наступної теми, яка базується на попередній. Наступна тема може бути охоплена лише, якщо в памʼяті збереглась попередня тема. Така послідовність виглядає довшою ніж сучасна європейська традиція викладання, але в подальшій перспективі студент скоріше стає самостійним й в підсумку скоріше набуває результатів у перекладі.
Від методики Вагіша Шастрі мені дісталась саме ця ідея послідовності перших трьох тем. Наступні теми я вже продовжила додавати самостійно. Також я створила значну частину вправ. Лиш деякі вправи залишилися від моїх перших вчителів — від Андрія Сафронова та Вагіша Шастрі, дві вправи — від Наталі Ліхушіної. Також базою стала ідея Андрія Сафронова – зʼєднувати найкраще з різних методик.
Розповім про дві інші манери вивчати санскрит. Перша — у середовищі — учень іде до школи в Індію, де все спілкування — санскритом, за 6 років там він сам формує правила, вчить напамʼять санскритські тексти та згодом може навіть писати вірші. Друга — європейська традиція викладання санскриту. В цій методиці учень в одному уроці дізнається по шматочку з різних тем та робить вправи до кожної з них. Я бачу великий мінус цієї методики у тому, що ніяку тему учень не бачить у всьому обсязі. Повного осягнення не буде, якщо не зробити його самостійно. Також в цієї методиці учень довше йде за вчителем наосліп, не розуміючи базових правил граматики.
Окрім цих двох, багато вчителів створюють власні методики вивчення граматики санскриту чи міксують декілька посібників. Але всі методики, що я знаю, потребують супроводження вчителя хоча б на рівні перевірки вправ та пояснення помилок. Я вивчала граматику санскриту довгий час самостійно і це доволі реально десь у середині граматиці — коли основи принципи вже є й треба лише натренувати таблиці на памʼять, але як тільки я накопичила забагато незрозумілих місць, відразу повернулася до роботи з вчителем. На відповідній сторінці цього сайту можна знайти підручники, по яких навчались та викладають мої колеги. Ми вважаємо їх ефективними, доречними, та такими, що допомагають учню побачити різні пояснення більшості тем граматики санскриту.
Основні теми першіх уроків — алфавіт + сандгі + словотвір. Наче у математиці, у санскриті неможливо нічого зрозуміти, пропустивши попередню тему. Тому перші шість місяців його вивчення схожі на перші кроки у математиці чи хімії. Учень вивчає набір елементів (звуків та морфем) та правила взаємодії між ними. Задача на цьому етапі — вивчити декілька таблиць та близько 50 формул. Ці формули змін звуків при торканні один до одного, та формули утворення частин мови.
Термінами мови — ми спочатку вчимося читати, писати, складати слова та міркувати про значення кожного слову. Все це займає 4 місяці. На цьому етапі ми починаємо формувати словниковий запас. Завдяки математичності мови, сенс слів формується з сенсу морфем — коренів та суфіксів.
Синтаксис та відмінки
Далі власне, коли ми знаємо як читати, писати та складати слова з морфем, ми долучаємося до скарбів синтаксису.
Порядок слів у санскриті та в український відрізняється. Тож перші речення, що ми складемо, познайомлять нас з цим новим порядком. Також у санскриті й в український відрізняється управління між дієсловами та відмінками додатків. Наприклад, якщо українською ми кажемо «кохаю тебе» («тебе» у знахідному відмінку), то у санскриті інше управління — «кохаю у тобі» (місцевий відмінок), якщо українською ми кажемо «таблиця є милицею» («милиця» в орудному відмінку), то санскритом буде «таблиця є милиця» (милиця у називному відмінку). На цьому етапі ми також багато дізнаємось про рідну мову, бо без розуміння граматичних явищ рідної мови (відмінок, управління тощо), важко зрозуміти їх у мові новій. Також для перекладу речень з санскриту, треба вивчити близько 20 таблиць закінчень відмінків. Тож наступні пів року ми вивчаємо синтаксис та закінчення, перекладаючи прості речення з санскриту та на санскрит.
Наступна тема — складні слова. Це мала тема (на 5-6 тижнів), але майже не на що не схожа в українській.
Дієвідміна
Наступна тема граматики санскриту — дієвідміна. На цьому етапі ми вчимося деяким стійким виразам, що збираються до складного слова.
У санскриті 10 граматичних часів, та десять варіантів утворення дієслова, тому дієвідміна потребує вивчення великої кількості таблиць (ще приблизно 20 таблиць та пів року).
Лексика та переклад
Повні тексти (на відміну від уривків у підручниках) це те, на чому ми починаємо формувати словниковий запас лексичних значень слів. Також на цьому етапі розвивається відчуття стилю, яке дає змогу оглянути текст повністю, та відчути його вібхаву — його основну ідею, чи відчуття. Саме такий погляд на текст дасть змогу зробити вірний переклад. З моїх спостережень, його реально набути за пару років перекладу разом з вчителем. Роль вчителя на цьому етапі — познайомити учня з текстами різних стилів та не давати звикати до хибних перекладів.
Найважчими для перекладу є два стилі — це шастричний санскрит (мова філософських текстів) та висока поезія (мова драм). Найпростішими для перекладу є казки, епос та тексти хатха-йоґи. Не дивлячись на те, що сутри мають здебільшого простий синтаксис, коментарі до них складаються саме шастрічним санскритом, а читати сутри без коментарів — це як перевинаходити велосипед з завʼязаними очима. Опанування шастричного санскриту займає не менш ніж два роки (у режимі раз на тиждень), тому що основа шастричного санскриту — не лише специфічний синтаксис та лексика, але також й знання базових текстів основних філософських систем.
Щодо мови високої поезії — наразі я йду цим шляхом, по відчуттях це також близька двох років. Підручник, що має приклади та розповідає про форми високої поезії — підручник «Синтаксис» Апте, що існує у перекладі на англійську та російську мови.
• алфавіт (графеми і фонеми),
• сандгі,
• словотвір (морфеми);
• відмінки та синтаксис;
• дієвідміна.
Паралельно з граматикою проходить вивчення лексики санскриту:
прості фрази, з пари слів (“мама мила Раму”, “як пройти на смаршани?”);
адаптовані речення (фрази на тему, що вивчається, наприклад типи сенсу орудного відмінка “Разом с Рамою йду на смаршани“, “У Рамаяні Рама постає героєм”, “Рамою Сіта була ображена“);
етап перекладу оригінальних текстів разом з вчителем.
етап перекладу оригінальних текстів самостійно, з подальшим редагуванням вчителя.
• збереження щільного темпу;
• занять не лише з вчителем, а й самостійно;
• занять не лише самостійно, а й з вчителем;
• доступу до інтернету, різноманітних підручників і словників.
За відсутності будь-чого зі списку, терміни значно зростають.
